Репутацію за гроші не купиш? Як відбувалася і чому провалилася спроба Сергія Токарєва відбилити свій імідж

Колись Сергія Токарєва називали одним із тіньових архітекторів грального ринку СНД – людиною, чиї структури роками створювали софт для онлайн-казино, що працювали в сірій зоні російського і пострадянського інтернету. Сьогодні він сидить у перших рядах Мінцифри, інвестує у штучний інтелект і говорить про майбутнє українських технологій. Між цими двома образами – майже двадцять років еволюції.

Історія Токарєва – це не лише розповідь про бізнесмена. Це історія про те, як в Україні можна перепакувати токсичний бекграунд у нову репутацію. Навіть якщо за плечима – санкції РНБО, російський паспорт і багаторічний зв’язок з онлайн – гемблінгом.

АРХІТЕКТОР АЗАРТНОГО РИНКУ

Точкою відліку для Сергія Токарєва та його партнера Рустама Гільфанова стала компанія Lucky Labs. Заснована всередині 2000-х, вона швидко виросла в одну з найбільших IT-структур (що працювали на ринку онлайн-гемблінгу).

Формально Lucky Labs позиціонувалася як IT-компанія. Однак журналістські розслідування роками пов’язували її з розробкою та підтримкою онлайн-казино та підтримкою платформ для онлайн-казино, зокрема Саsino-X та JoyCasino. 

Саме через цей зв’язок Lucky Labs неодноразово потрапляла в поле зору правоохоронців. У 2016 році у компанії проходили обшуки, а прізвище Токарєва почало фігурувати в контексті санкцій РНБО, які наклали на нього за поїздки в Крим та фінансування терористичних організацій “ДНР” та “ЛНР”. 

У березні 2020 року український IT-ринок сколихнула новина про масові звільнення SEO-команди Lucky Labs. Тоді в професійній спільноті це прямо пов’язували з інтересом правоохоронців до мережі «Космолот» та вилученням техніки компанії. Колишні співробітники відкрито говорили про зв’язок Lucky Labs із gambling-проєктами, які працювали в Україні ще до офіційної легалізації азартних ігор.

Після хвилі кримінальних проваджень та уваги правоохоронців навколо Lucky Labs екосистема бізнесів, пов’язаних із Сергієм Токарєвим, почала поступово змінювати публічний образ. На зміну репутації gambling-структури прийшли IT-бренди, AI-стартапи та венчурні проєкти. 

Легалізація як перезапуск системи 

Наприкінці 2019 року держава почала показову кампанію проти нелегального гемблінгу. Поліція закривала гральні автомати, зривала вивіски та опечатувала приміщення мережі “Космолот” та десятків інших операторів. На камеру транслювали “жорстку боротьбу” з підпільним казино. 

Однак ринок нікуди не зник він просто перейшов в онлайн. Поки офлайн-зали закривалися, цифрові платформи продовжували працювати майже безперешкодно. Уже влітку 2020 року Верховна Рада легалізувала азартні ігри, а держава почала створювати нову систему ліцензування. 

Саме тоді в реєстрі з’являється ТОВ «Спейсикс» із КВЕДом «організування азартних ігор». Через кілька місяців ця компанія отримує одну з перших ліцензій на онлайн-казино в Україні. Регулятор і профільні медіа прямо називали «Спейсикс» оператором бренду Cosmolot.

Дані з Youcontrol

Фактично український гемблінговий ринок пережив не очищення, а перезапуск. Старі гравці отримали можливість вийти з тіні та легалізувати бізнес під новими юридичними конструкціями. 

Журналісти та профільні медіа пов’язували Токарєва з брендом Cosmolot, компанією «Спейсикс», а також із подальшим формуванням екосистеми Roosh та низки технологічних проєктів. Саме цей перехід – від напівлегального гемлінгового бізнесу до статусу IT-інвестора та учасника державних цифрових ініціатив – став однією з найбільш показових трансформацій українського ринку після легалізації азартних ігор.

На цьому тлі критики неодноразово ставили питання: чи стала легалізація реальним “очищенням” ринку, чи лише механізмом, який дозволив старим гравцям адаптуватися до нових правил і зберегти контроль уже в офіційному статусі.

Від казино до АI

Після легалізації гемблінгу для Токарєва почався новий етап – масштабний репутаційний ребрендинг. У 2021 році запускається інвестиційна група Roosh – технологічна екосистема як venture capital та АI-cтруктура. На перший план виходить стартапи, штучний інтелект, machine learning та інвестиції у майбутнє українських технологій.

Одним із ключових напрямів стала venture studio Pawa, яка займається створенням АI. Публічна комунікація Roosh будувалася навколо інновацій та підприємництва.

Втім, ігровий напрям нікуди не зник. Значна частина команд, менеджерів та спеціалістів, які формували Roosh, раніше працювали в Lucky Labs – структурі, яка роками асоціювалась з онлайн-гемблінгом. Roosh у своїх матеріалах продовжував говорити про експертизу в digital entertainment, gaming та масштабуванні цифрових продуктів.

Як колишній gambling-бізнес інтегрувався в головний IT-проєкт держави 

Наступним кроком стала інтеграція в державну цифрову екосистему.

У 2021–2022 роках Roosh став одним із перших учасників Дія.City – спеціального IT-режиму, який активно просувало Мінцифри. Саме тоді навколо Токарєва спалахнув новий скандал.

Критики поставили просте питання: як людина, яку раніше пов’язували з російським gambling-ринком і яка перебувала під санкціями РНБО, стала партнером державного технологічного проєкту?

Ситуацію додатково загострювало те, що паралельно Мінцифри декларувало жорстку позицію щодо компаній і громадян РФ. На цьому тлі участь Roosh у Дія.City виглядала для опонентів влади як приклад подвійних стандартів. До речі, позиція Михайла Федорова щодо Сергія Токарєва була така:

«Я думаю, що таких людей багато, які обрали Україну як країну, в якій вони хочуть жити. Але тут важливо, щоб ці люди до цього не працювали, скажімо, на нашого ворога. Тому, я думаю, що ми будемо часто зустрічати подібні кейси в різних сферах, і нам потрібно буде активно напрацьовувати державну позицію щодо цього, перевіряти людей. Або щоб у нас була позиція: ми не надаємо можливість ставити громадянами України або надаємо за (ред. певних) умов», – зазначив Михайло Федоров. 

Особливо токсично тема звучала після початку повномасштабної війни, коли в публічному просторі знову почали згадувати російське громадянство Токарєва та його роботу на ринку РФ у 2000-х роках.

Попри це, у 2020 році санкції РНБО проти Сергія Токарєва були достроково скасовані указом президента – хоча початково їхній термін мав діяти до 2021 року. Уже незадовго до цього Токарєв почав публічно з’являтися поруч із проєктами Міністерства цифрової трансформації.

За даними медіа, ще до офіційного зняття санкцій він долучився до ініціатив Мінцифри та, зокрема, виділив $1 млн на призовий фонд одного з IT-конкурсів. Для критиків це стало ще одним свідченням того, як швидко людина з токсичним gambling-бекграундом і санкційною історією змогла інтегруватися у державну цифрову екосистему. 

Відразу три компанії, які пов’язані з Сергієм Токарєвим є резидентами Дія.City. Перша – “Ріфейс Україна”. Саме у нього колись інвестував Roosh.

Друга компанія – ТОВ «Гезерс», засновником якої, за даними преси, є Денис Дмитренко – співзасновник та керівний партнер Roosh. 

Третьою компанією є ТОВ «РУУШ» – структура екосистеми Roosh, яка також отримала статус резидента Дія.City

Історія інтеграції Сергія Токарєва та пов’язаних із ним структур у Дія.City стала одним із найбільш показових кейсів суперечностей української цифрової політики. З одного боку, держава декларувала жорсткий курс на дистанціювання від будь-яких зв’язків із російським бізнесом та громадянами РФ, особливо після початку повномасштабної війни. З іншого -компанії, пов’язані з підприємцем, який раніше фігурував у санкційних списках РНБО та асоціювався з російським gambling-ринком, змогли не лише уникнути довгострокових обмежень, а й інтегруватися у флагманський державний IT-проєкт.

Дострокове скасування санкцій, публічна співпраця з Мінцифри та отримання статусу резидентів Дія.City одразу кількома структурами, пов’язаними з Roosh, лише посилили дискусію про вибірковість підходів держави.

 

Коли гроші сильніші за регулятора: історія Cosmolot

Окрема історія – онлайн-казино Cosmolot, яке в медіа регулярно згадується поруч із бізнес-оточенням Токарєва. Хоча значна частина публікацій, у яких Cosmolot прямо пов’язували з Сергієм Токарєвим, згодом була видалена або стала недоступною, окремі матеріали та згадки в архівах медіа все ж збереглися

Формально бренд працює через ТОВ «Спейсикс», структура власності якого неодноразово змінювалася. Але сам Cosmolot продовжував фігурувати в контексті старих gambling-структур, що працювали ще до легалізації ринку.

У 2025–2026 роках у медіа знову почали з’являтися публікації про можливий перезапуск gambling-структур, пов’язаних із орбітою Cosmolot. Зокрема, портал Fakeoff писав про запуск нового онлайн-казино Cosmobet, яке журналісти пов’язували з бізнес-оточенням Сергія Токарєва після фактичного згортання старої моделі Cosmolot. У матеріалі йшлося про спробу перезапустити частину gambling-інфраструктури вже під новим брендом. Станом на 2026 рік Cosmobet продовжує працювати на українському gambling-ринку як ліцензований онлайн-оператор.

Фінансова динаміка компанії виглядала аномально навіть для високоризикового gambling-сектору. У 2022 році дохід компанії становив близько 552 млн грн. Уже у 2023 році – майже 28 млрд грн. Після цього відбулося стрімке падіння: у 2024 році – до 1,1 млрд грн, у 2025-му до 42,8 млн грн.

За даними українських ЗМІ, у 2024 році детективи Бюро економічної безпеки проводили розслідування щодо діяльності онлайн-казино Cosmolot за підозрою в ухиленні від сплати податків на суму понад 1 млрд грн. У межах справи правоохоронці повідомляли про арешт коштів компанії та перевірку фінансових операцій оператора. 

У квітні 2026 року державне агентство PlayCity анулювало ліцензію Cosmolot. Підставами стали використання p2p-платежів та операції з банківськими картками третіх осіб — практики, які у сфері фінансового моніторингу вважаються високоризиковими.

Однак уже через 48 годин Київський окружний адміністративний суд призупинив рішення регулятора.

Аргументація виглядала показово: компанія забезпечувала значні податкові надходження до бюджету, а тому зупинка її роботи могла вплинути на державні фінанси.

Фактично ринок отримав сигнал: навіть найгучніше рішення регулятора може бути швидко переглянуте, якщо йдеться про великі гроші.

Фактично історія Roosh, Lucky Labs та Cosmolot показала головну суперечність української цифрової політики: жорсткі правила та обмеження можуть бути принциповими для одних – і напрочуд гнучкими для інших. Особливо якщо йдеться про великий капітал, доступ до чиновників та правильну публічну трансформацію іміджу.

У 2026 році ім’я Сергія Токарєва знову з’явилося у медіа-контексті навколо gambling-ринку. Портал ANTIKOR опублікував матеріал про проєкт Joker.ua, який, за версією авторів, міг бути частиною «сірої» мережі онлайн-казино з використанням криптовалютних схем та affiliate-трафіку. У статті також згадувалися PokerDom, Cosmolot та колишні gambling-структури, пов’язані з орбітою Lucky Labs. 

РОСІЙСЬКИЙ ПАСПОРТ СЕРГІЯ ТОКАРЄВА

До речі, згадки про те, що Сергій Токарєв мав російське громадянство, поступово зникають із медіаполя. Раніше було чимало публікацій про те, що після заборони гемблінгу в Росії він переїхав до Києва, де згодом запустив PokerMatch, Cosmolot та інші проєкти. Зараз значна частина таких матеріалів або видалена, або погано індексується пошуковиками.

Сторінка Сергія Токарєва у Вікіпедії також ставала предметом окремих маніпуляцій. За даними журналістів, у мережі з’явилася фейкова сторінка з майже ідентичною біографією, однак під іншим ім’ям – замість Сергія там фігурував «Вадим» Токарєв. Зміст сторінки практично повністю дублював реальну біографію бізнесмена, що викликало питання про спробу штучно розмити інформаційний слід та заплутати пошукову видачу навколо його імені. 

Батько Сергія Токарєва, за даними медіа, проживає у Росії та входить до ради Міжнародного союзу міст-героїв – організації, створеної у 2004 році для співпраці між РФ, Білоруссю, Україною та невизнаною Абхазією. Організацію очолює Павло Бородін – колишній керівник справ президента РФ і один із представників так званої «сім’ї Єльцина», якого російські та міжнародні оглядачі неодноразово називали людиною, що відіграла важливу роль у політичному злеті Володимира Путіна наприкінці 1990-х.

Окрім того, що батько Сергія Токарєва живе в Росії, сам бізнесмен неодноразово літав в окупований Крим.

Попри численні скандали, згадки про російський паспорт, роботу на gambling-ринку РФ та санкційну історію, Сергій Токарєв не лише не зник із публічного простору, а й зберіг вплив та позиції в українському IT-бізнесі. Ба більше – пов’язані з ним структури продовжили працювати, інтегрувалися в Дія.City та стали частиною нової технологічної екосистеми.

Історія Токарєва показує, наскільки швидко в українському публічному просторі можуть відходити на другий план навіть дуже токсичні репутаційні питання – особливо якщо йдеться про великий капітал, IT та зв’язки з державними проєктами.

У результаті людина, яку роками пов’язували з російським gambling-ринком, відмиванням коштів та громадянством РФ, сьогодні продовжує залишатися помітним гравцем українського технологічного середовища – попри всі скандали та суперечності навколо її минулого.

Читайте також: “Поки Україна воює: подвійна бізнес-гра Андрія Матюхи між Україною та Росією“