«Корупційний шлях Міндіча»: як один з найгучніших корупціонерів енергетики будує тіньову імперію в обороні

Тіньова мережа в енергетиці – лише вершина айсберга

Після гучного скандалу з так званими “плівками Міндіча” стає зрозуміло: йдеться не про окремі епізоди в державній енергетиці, а про системну, організовану схему впливу, яка виходить за межі електростанцій і охоплює важливі державні сфери.

10 листопада 2025 року НАБУ оприлюднило частину матеріалів свого розслідування щодо масштабної корупційної схеми в НАЕК “Енергоатом”. Згідно з оприлюдненими аудіозаписами та документами, під керівництвом Тимура Міндіча пов’язані з ним особи систематично отримували неправомірну вигоду від підрядників НАЕК “Енергоатом” з річним оборотом близько 200 млрд грн.

За даними НАБУ, під прикриттям посадовців існувала тіньова ієрархія – “від кураторів” у Міністерстві енергетиці до бек-офісів у центрі Києва, де велася “чорна бухгалтерія”. Будь-який бізнес, який хотів працювати з Енергоатомом змушений був сплачувати 10 – 15% відкату, а ті хто відмовлявся, автоматично вилітали з переліку контрагентів.

Водночас попри масштаб оприлюднених фактів, Тимур Міндіч фактично залишається безкарним, перебуваючи за межами України.

Родинна мережа: “Двоє братів акробатів” у бізнесі та корупції

Якщо ім’я Тимура Міндіча стало символом енергетичних скандалів, то його двоюрідний брат Леонід Міндіч не менш активний в освоєнні державних коштів.

 

У 2021 році НАБУ та САП встановило, що саме він організував схему, яка дозволила через контрольовані компанії розікрасти понад 132 млн грн на закупівлях обладнання для Харківобленерго. Попри це, у червні 2025 року Леонід вийшов із-під варти після внесення застави в 8 млн грн – фактично уникнув покарання.

Цей епізод, хоч і викликав менший суспільний резонанс, але свідчить про “сімейний бізнес” Міндічів, спрямований на системне освоєння державних коштів.

З енергетики у військові контракти

Втім, енергетика стала лише один із каналів доступу до державних коштів. Паралельно Міндічі почали проникати у значно чутливу сферу – оборонну, де будь-який тіньовий вплив становить вже не просто фінансову, а й безпекову загрозу.

Однією з ключових компаній є Skyeton – виробник безпілотних авіаційних систем Raybird – 3. Це сучасний безпілотник призначений для розвідувальних місій та пошуково – рятувальних операцій. Raybird роками використовуються Збройними силами України.
Заснована у 2006 році, компанія залучила понад 22 млн доларів інвестицій і відома як постачальник державних оборонних контрактів.

Таким чином, безпілотники Raybird-3 активно застосовуються у війні проти російської агресії та залишаються популярними серед українських сил оборони. Їх регулярно закуповують як державні структури, так і благодійні організації, зокрема фонд «Повернися живим», який витратив 508,6 тис. доларів США на придбання одного безпілотника, що свідчить про високий рівень довіри до цих систем і їхню практичну ефективність на фронті.

З 2017 по 2025 рік Skyeton брала участь у восьми державних тендерах, включно з ДП «Прогрес», Льотною академією НАУ та ДСНС. Основний потік коштів пішов через три контракти Raybird-3 для ДСНС у 2022 році на суму 3,4 млн доларів із загальної вартості тендерів 3,59 млн доларів. Таким чином, Skyeton стабільно вигравала державні контракти, зосередивши основний обсяг бюджетних коштів у кількох ключових закупівлях.

Олександр Степура – співзасновник Skyeton і ключова фігура у трансформації компанії з комерційного стартапу у потужного гравця на оборонному ринку України. Через нього простежуються прямі бізнес – зв’язки з Леонідом Міндічем – фігурантом кримінального провадження в енергетиці.

За даними YouControl, з 2016 року Олександр Степура спільно з Леонідом Міндічем були співзасновниками ТОВ «Роботенкс» та ТОВ «Паливна компанія “Нова”». При цьому “Паливна компанія “Нова”” займається роздрібним продажем пального через ТОВ «Роботенкс».

Таким чином, особа, причетна до корупційних скандалів в енергетиці, безпосередньо інтегрована в бізнеси оборонного сектору.

 

На фото 2018 рік. Степура разом з Леонідом Міндічем підписують меморандум про співпрацю з Льотною академією у Кропивницькому на виробництво навчально-тренувальних літаків K-10 Swift.

Виходячи за межі України, Skyeton не просто масштабується, а цілеспрямовано вбудовується в естонську фінансову систему та закріплюється на європейському ринку. Компанія на власному сайті заявляє про присутність в Естонії, Словаччині, Великій Британії, Данії. Крім цього, Skyeton активно демонструє свої системи на європейських оборонних форумах і виставках, зокрема і в Німеччині, Франції. Однак, на тлі міжнародних презентацій досі бракує прозорої фінансової інформації, яка дозволила б оцінити всі ризики компанії.

Skyeton готується до IPO: у лютому 2024 року компанія була зареєстрована в центральному депозитарії Nasdaq CSD Estonia, розмістила 37 млн акцій по 2,5 євро, оцінюючи себе у 94,8 млн євро. Реєстрація на біржі дозволяє компанії залучати додатковий капітал від міжнародних інвесторів та підвищує прозорість її фінансової діяльності. Для виходу на біржу потрібна фінансова звітність за МСФЗ та аудит незалежного аудитора. Перший річний звіт за 2024 рік подано, але він не був перевірений аудитором, а аудит KPMG Baltics OÜ стартував лише у жовтні 2025 року, тож правдивість даних поки не підтверджена.
У підсумку потенційні інвестори стикаються з серйозними ризиками: компанії, пов’язані з Міндічем, постачають обладнання для Skyeton, яка працює в оборонному секторі та готується до європейського фондового ринку. Хоча формально такі зв’язки не заборонені, участь осіб із корупційним бекграундом створює репутаційний та інвестиційний ризик.

Держконтракти під прицілом: як “Роботенкс” краде мільйони на очах у влади

Якщо “Роботенкс” – це механізм, то Леонід Міндіч – його мотор. Саме через його контрольовані структури десятки мільйони гривень державних замовлень переміщуються у приватні кишені.

З 2015 року по 2025 рік компанії пов’язані з Леонідом Міндічем, виграли десятки тендерів на державні кошти, і більшість з них пройшла без будь-якої конкуренції. “Роботенкс” отримав 6 контрактів на 114,5 млн,де єдиним учасником була компанія-“двійник” Robotenx LLC.

У жовтні 2017 року ТОВ «Роботенкс» виграло тендер на 1,06 млн гривень для ремонту мобільних терміналів сканування документів для Львівської залізниці. Єдиним конкурентом була ТОВ «Вендінг Технолоджі». Журналісти з NGL.media встановили, що документи обох компаній містили однакові помилки,посилання на ресурси та персонал,а IP – адреси та контакти були спільними.

За даними NGL. media, у вересні 2020 року Антимонопольний комітет України оштрафував «Роботенкс» та «Вендінг Технолоджі» на 136 тис. грн за змову у тендерах та заборонив участь у відкритих тендерах протягом 3 років.
Та це не єдиний корупційний скандал з ТОВ «Роботенкс» За інформацією “Української правди” у липні 2022 року командир авіабригади полковник Роман Розенберг підписав контракт з «Торговим домом Роботенкс» на 19,9 млн грн. Уже в січні 2024 року ДБР відкрило кримінальне провадження: закупівля була завищена на 11,9 млн грн. 29 червня 2024-го Розенберг отримав обвинувачення та опинився за ґратами.
Хоча компанія «Роботенкс» опинилася в центрі корупційного скандалу з завищеними тендерними закупівлями, її власники – Міндіч і Степура – залишилися поза межами будь-яких юридичних наслідків.
Не менш кричущим є контракт Навчального центру НГУ на 72 паливні резервуари за 64,4 млн грн. За інформацією “Наші гроші” технічні умови були підлаштовані під конкретного постачальника – штучне завищення ціни на 25 млн грн. У січні 2023 року кримінальне провадження відкрили проти посадовця, який відповідав за ці «технічні казуси». При цьому кінцеві власники «Роботенкс» формально залишилися недоторканими, хоча контракт завдав державі десятки мільйонів збитків.
Історія з “Роботенксом” демонструє класичну схему контрольованого освоєння бюджету: від тендерів без конкуренції та компаній “двійників”- до змов, підтверджених рішенням Антимонопольного кабінету, і кримінальних проваджень через завищені ціни. Формально – окремі епізоди. Фактично – відпрацьований механізм, який функціонує без системних наслідків для бенефіціарів.
Ключові питання тут не лише у мільйонах, які держава витратила через завищені контракти, а в тому, що компанії пов’язані з Леонідом Міндічем, попри зафіксовані правопорушення, продовжують отримувати доступ до чутливих оборонних закупівель.

Від Міндіча до Помпео: хто стоїть за FirePoint

Це вже не перший випадок, коли ім’я Міндіча з’являється поруч із компаніями оборонного сектору, що стрімко зростають коштом державних контрактів. Повернемося до історії з Тимуром і подивимося, як він опинився у центрі уваги навколо FirePoint.
Станом на серпень 2025 року виробник безпілотників і ракет Fire Point опинився у центрі уваги правоохоронних органів. За даними Kyiv Independent, НАБУ перевіряє діяльність компаній через підозри у введені держави в оману щодо реальності вартості дронів та обсягів їх постачання. Йдеться про можливе завищення цін на комплектуючі та маніпуляції з кількістю продукції.

За лічені роки FirePoint перетворився на одного з ключових постачальників безпілотних систем для України. За оцінками слідства, обсяг контрактів компанії у 2025 році міг перевищити 1 млрд доларів.
У межах цих перевірок журналісти та слідчі звернули увагу на потенційні зв’язки компанії з Тимуром Міндічем. Хоча публічно ці зв’язки не були розкриті, сам факт фіксації в межах розслідування суттєво підвищило ризик навколо компанії.

FirePoint всі звинувачення відкинула, назвавши інформацію про можливі порушення “чутками” та “інформаційними атаками”. Згодом НАБУ заявило, що не веде розслідування щодо ракети Flamingo, однак питання щодо закупівель дронів і ціноутворення так і не було зняте з порядку денного.
На цьому тлі особливо показовим виглядає ще один крок компанії. У листопаді 2025 року до дорадчої ради FirePoint приєднався колишній державний секретар США Майк Помпео.

Його поява різко підвищила міжнародний статус компанії і фактично створила «політичний щит», який захищає інтереси власників, можливо пов’язаних із Тимуром Міндічем. Це не просто престиж- це механізм прикриття для старих схем, що дозволяє компанії легше отримувати фінансування, виходити на нові ринки і зменшувати увагу до скандалів та перевірок. Фактично, міжнародні важелі та політичні зв’язки слугують інструментом збереження контролю над оборонним сектором, де державні гроші залишаються ресурсом, а відповідальність – відсутньою.
Міндічі – це не про минуле і не окремий скандал. Це постійний фактор ризику, який змінює галузі, але не змінює методів. Від «Енергоатому» до оборонних контрактів, від родинних схем до компаній, що працюють з дронами і ракетами – скрізь простежується одна логіка: державні гроші як ресурс, контроль як мета, відповідальність – відсутня. І поки ці зв’язки не отримають належної оцінки, питання стоїть не про репутацію, а про безпеку нашої країни.

Ми не ставимо під сумнів якість чи потенціал компаній, про які йшлося вище. Проблема не у технологіях чи продукції – проблема у системному впливі Міндіча, який формує ризики для держави та ринку.